Tags

    Доробки Короленко Марія

    ОДИН З ТИХ

    Як живеться білоруському активісту

    Білоруський серпневий ранок зустрів мене, як майже завжди зустрічав усі попередні роки: нагадуванням, що я все ж-таки на півночі, і що тут в серпні вже осінь. Я в Могилеві, йду до брата. Навкруги все чисто: ні сміття, ні людей. Підхожу до звичайної дев’ятиповерхівки. На перший погляд нічим не відрізняється від таких самих будівель у Києві, але навкруги рівні газони, усюди нові лавочки, чудовий дитячий майданчик. В під’їзді також зразковий порядок. Нарешті доходжу до квартири. На порозі зустрічає брат і ми обмінюємось традиційними «Ну нарешті побачились!» і «Ти також не змінився!». Заходимо до його кімнати і тут я помічаю, що братик все ж-таки змінився: на стінах висять плакати та агітації. Написи закликають до боротьби проти влади та Лукашенка.

    - Господи, Льоша! Ти що тепер один з тих?! - не можу приховати перший шок. В голові одразу виникають неприємні думки, на кшталт «Ну от, тепер його посадять».

    - Так. Комусь треба цим займатись. Скільки можна терпіти і боятись. Хоча про «один з тих» ти точно сказала.

    Річ в тому, що «один з тих» - це вже сталий вислів, принаймні в Могилеві. «Один з тих» - це ті, які відкрито виступають проти режиму Олександра Лукашенка. Загалом це студенти. Льоша як раз студент. Вчиться в Могилівському педагогічному університеті на історика. Як пізніше з’ясувалось, він є також керівником молодіжного відділу в Могилеві Об’єднаної Громадянської партії Білорусі.

    Громадянська Партія, як в принципі усі інші білоруські партії, виступає за свободу слова, дії та за права громадян відповідно до конституції Білорусі. Але вони також відомі тим, що підтримують різноманітні акції протесту проти влади. Хоча офіційно цього не визнають.

    - Мовчазні акції влаштовуємо не ми, спеціально участі в них не беремо. Але не маємо нічого проти них . А от «Народний Сход» – це робота об’єднаних демократичних сил Білорусі. Вони й влаштовують протести, – пояснює Льоша.

    Окрім цього «Народний сход» інформує про наступні акції. Інформацію передають через соціальні мережі. Інколи заявляють про себе відкрито на сайтах, але такі пости зазвичай видаляють.

    Мовчазні акції – це вид протесту в Білорусі. Полягає в тому, що люди виходять на площі міста і просто стоять і мовчать. Час від часу хлопають в долоні. Виник через заборону в Білорусі організовувати мітинги.

    Ще один вид протесту - «народний сход». Фактично це збори. На нього не треба дозволу, оскільки це не є мітингом чи акцією. На таких зборах обговорюються головні проблеми держави. Учасники висувають умови владі. На відміну від мовчазних акцій, тут можна побачити агітаційні плакати та почути незадоволені вигуки.

    Льоша в партії вже півроку. Брав участь у мовчазних акціях та народних сходах. В мене одразу виникло питання, на скільки це ризиковано.

    - Кожна акція протесту, чи народні збори буквально кишать представниками спецслужб, переодягненими у звичайних одяг. Вони намагаються зафіксувати кожне обличчя, яке бере участь у подібних заходах. Є такі, що прикидаються фотографами, навіть зарубіжними. Як тільки особу учасника зафіксували та впізнали, в нього починаються проблеми на роботі чи в університеті. Якщо ти студент, то ректор твого інституту отримує на тебе лист. Ну, тут і починаються головні проблеми: виклики до деканату, КГБ, пояснювальні, завали на сесії.

    Виявилось, що брата помітили ще влітку, але все закінчилось деканатом та пояснювальною запискою.

    - Іронія долі. Саме в нашому деканаті сидить людина, яка також не дуже схвалює дії Лукашенка (Олександр Лукашенко закінчив Могилівський педагогічний університет, спеціальність історія –ред.) Декан якось зам’яв всю цю історію з моїм листом. Але наступного разу все буде складніше.

    Пішли гуляти Проспектом Миру, який тягнеться через все місто. Гуляти по Могилеву приємно: чисто, не страшно переходити дорогу, бо вірогідність, що водій порушить правило, дуже мала. Такі вони, білоруси, якщо десь є якесь правило, то воно автоматично для них стає законом. Порушувати правила не можна. Я, звичайно, жартую про це з братом. Він каже, що така чистота і спокій не через вихованість, а через заляканість.

    - Ніхто не хоче проблем. Це дійсно якась наша, білоруська риса. Не суперечити. Ніколи і нікому. От від цього ми і страждаємо. Всім страшно порушувати правила, бо всі бояться проблем.

    - А тобі не страшно? А якщо посадять?

    - Скажімо так, я просто вже про це не думаю. Який сенс боятись? От я студент, так? Теоретично в мене повинно бути якесь майбутнє. Яке майбутнє в гуманітарія в нашій країні? Бути викладачем я не хочу. Я хочу створити якусь свою справу. Як ти створиш тут справу, коли немає нічого приватного? І з кожним роком стає все гірше.

    Років десять тому в Білорусі підприємницька діяльність ще існувала. Загалом життя середньостатистичного білоруса було значно вищим за життя такого самого українця. Білоруси майже не зазнали недоліків перебудови. За останні роки усі приватні підприємства перетворились на державні і населення фактично повністю стало залежати від держави.

    Тим часом доходимо де центра міста. На площі Леніна майже нікого. А це вихідний день. У Києві на будь-якій площі у вихідні усі лавочки заняті, всюди люди. В Могилеві така порожнеча, що від неї стає якось незручно.

    - Гуляти та сидіти на центральних площах тепер не модно. – сміється брат. – Це можуть неправильно зрозуміти. Уяви, що тут всі лавочки будуть зараз зайняті. На що це буде схоже? Для тебе це буде звичайний вихідний, а от пересічний могилівський міліціонер може почати нервувати.

    Зайшли до магазину. Очікувала побачити порожні прилавки, бо багато чула про те, як в Білорусі зникають товари. На прилавках лише половина того, що може туди вміститись. Але немає імпортних товарів. Хоча виглядає все дійсно досить сумно. Брат пояснює таку ситуацію:

    - Продукти почали зникати десь місяць тому, але дуже швидко. Вся економіка Лукашенка побудована на кредитах. За весь час правління він нічого нового не привніс. Сьогодні кожний білорус, враховуючи немовлят, винен іншим країнам приблизно дві з половиною тисячі доларів.

    - Льоша, а що буде далі? От якщо Лукашенко піде. Чого ти очікуєш?

    - Свободи дій. Звичайно, не можна сподіватись, що одразу стане краще. Що ми одразу побудуємо демократичне суспільство і заживемо щасливо. Звичайно, ні. Але принаймні оця мотузка навколо шиї пропаде. Щоб було хоча б так, як у вас. Щоб просто можна було вийти спокійно на вулицю і висловити протест. Тебе не карали за те, що ти була на революції у 2004 році. І якщо вийдеш на пікет зараз, навряд тебе виженуть з інституту.

    І ми пішли гуляти далі, ще довго обговорюючи демократію в Україні та Білорусі.

    Comments

    /groups/20111/search/index.rss?tag=hotlist/groups/20111/search/?tag=hotWhat’s HotHotListHot!?tag=hot0/groups/20111/sidebar/HotListNo items tagged with hot.hot/groups/20111/search/index.rss?sort=modifiedDate&kind=all&sortDirection=reverse&excludePages=wiki/welcomelist/groups/20111/search/?sort=modifiedDate&kind=all&sortDirection=reverse&excludePages=wiki/welcomeRecent ChangesRecentChangesListUpdates?sort=modifiedDate&kind=all&sortDirection=reverse&excludePages=wiki/welcome0/groups/20111/sidebar/RecentChangesListmodifiedDateallRecent ChangesRecentChangesListUpdateswiki/welcomeNo recent changes.reverse5search