Tags

    Доробки Бурбела Владислав

    Трішки водиці, трішки мукиці…

    Владислав Бурбела

    Перший національний, П’ятий канал, а тепер ТРК Київ приймає в гості Могилянську школу журналістики. На організовану Анатолієм Яковцем екскурсію прийшли тільки «зірки». Настрій У викладача Теорії і практики телебачення хороший, тому зустріч із телевізійниками обіцяє бути веселою.

    Вулиця, перший поверх

    Зустріли нас вже звичним питанням:

    Ви хто і до кого?

    Ми з Могилянської школи журналістики, у нас екскурсія з паном Яковцем

    Он там телефон – подзвоніть.

    Дзвонимо. У редакції не відповідають. Яковець теж. Викладач може бути у метро, але чому редакція мовчить. Минає п’ятнадцять хвилин. На вулицю виходить чоловік, дістає цигарку. Зиркає на нас, ставить традиційне питання:

    - Ви хто?

    За мить з-за рогу з’являється Анатолій Яковець. Він проходить повз нас і вітається із чоловіком що курить. Виявляється це і є шеф-редактор служби телевізійних новин Олександр Калашніков.

    - Хто де працював, у кого який досвід? - питає вже значно добріший пан Олександр.

    - Тут всі зірки – відразу резюмує Яковець.

    Не витрачаючи багато часу минаємо перший поверх. Коридор тут не довгий – він завалений будівельним сміттям.

    - Ми просто переїжджаємо – виправдовує завали Калашніков. Нам дали нове приміщення і скоро ми переїдемо.

    Піднімаємося сходами на…

    Другий поверх. Ньюзрум

    Заходимо у відносно невелику кімнату одинадцяти комп’ютерів: дев’ять для журналістів та два для розшифровки відео. Пан Калашніков розказує про роботу команди новин. На відміну від попередніх каналів – структуровано і по суті.

    - Норма для журналіста один сюжет в день. Тому переважна більшість сюжетів є гарячими. Головне збалансувати, має бути три сторони. Якщо це конфлікт, то має бути той хто постраждав, той хто винен і такий собі суддя, а саме експерт. Ось так і робим.

    - Трохи мукиці трохи водиці і вийшов міліціонер – пошепки коментує слова шеф-редактора Анатолій Яковець.

    - Зараз всі вже повернулись з виїздів і закінчують роботу над текстами, деякі вже монтують свої сюжети – розказує шеф-редактор СТН.

    Дізнаємось, що новини працюють на лінійному монтажі, а журналісти монтують свої сюжети не самі, а руками інженера.

    - Як це? Нас же вчили монтувати самостійно! – Дивуємося ми.

    - Побачите – загадково пообіцяв Пан Олександр.

    Розглядаємо магнітофон для розшифровки, і тут чуємо репліку журналіста:

    - А що, Каддафі помер? Ого… - дивується журналіст новин факту смерті Лівійського лідера, якого вбили ще позавчора.

    Ідем знайомитись із редакторами і чуємо ведучого, який перечитує свій текст. Паралельно помічає олівчиком наголоси та виділяє паузи.

    Від самих редакторів ми чуємо щось про редагування, дедлайни та прохання не заважати. Нас культурно виштовхують на сходи і ми йдемо на…

    Третій поверх. Монтажки

    Зазираємо за перші двері і бачимо журналістку та інженера монтажу. Калашніков мав рацію – ми побачили чому журналісти не монтують самі.

    - Я навіть не бачу рук – каже Яна Полянська – клац, клац і шматок змонтований. Новини «Києва» монтуються послідовно: з однієї касети відео записується на іншу. – ту, яка піде в ефір. Паралельно із відео начитується текст. Натомість на комп’ютері всі процеси монтажу не зв’язані один з одним, і їх послідовність не має значення.

    За хвилину сюжет вже несуть у студію, а нам дозволяють начитати журналістський текст. Місце біля мікрофона виборює Катя Бенько. Вже з другого разу вона записує текст і отримує похвалу від шеф-редактора. Тепер Олександр Калашніков проводить майстер клас із різних типів запису:

    - Зараз будем писати підводку – каже пан Олександр.

    - І під пиво – пошепки вставляє Яковець.

    - Можна начитувати текст по-новинному, а можна по-діджейському. Різниця в інтонації, у настрої, та і взагалі у написанні тексту – вони різні будуть.

    Робота асистента монтажу на сьогодні закінчена і нас проводжають на…

    Четвертий поверх. Студія

    - Нам сильно пощастило! – каже Калашніков – за кілька хвилин почнеться ефір!

    - Ефір! Еіфр! – загомоніли ми.

    Повз нас пробігають ведучі у студію.

    - 3… 2… 1… Ефір! – каже головний режисер

    Бачимо перед собою купу моніторів: на одному те що зараз в ефірі, на іншому наступний сюжет стоїть на паузі. Чуємо ключову фразу «Розгін» і сюжет, який монтували при нас ще п’ять хвилин тому, вже йде в ефір. Нашу увагу привертає монітор з підкажчиком – текстом для ведучого. За хвилину кожен ловить себе на думці що читає цей текст разом із ведучим і намагається встигати – виявляється це не так просто!

    Ефір закінчився, пішла погода, а нас запускають в студію, де кожен відчуває себе в ролі ведучого.

    - Ні, не буду я ведучим – каже наша староста Марія Короленко, вглядаючись в підкажчик тесту.

    Так працює Служба телевізійних новин ТРК «Київ». Похід на «Київ» завершився, а за годину соціальні мережі наповнилися новими фотографіями студентів-ведучих.




    Дим без вогню

    Владислав Бурбела

    Страшного сценарію, якого так боялися у міністерстві внутрішніх справ… Так і не сталося. Прогнози про бійки між «свободівцями» та комуністами залишились на сторінках Інтернету. Обидві сторони були щедрі на погрози, та от скупі на дію.

    Дарма спікери обох сторін намагалися розпалити полум’я в серцях мітингувальників. Яскраве за сценарієм багаття успішно гасилося кожні 15 хвилин осіннім дощем. Прихильники комуністичної партії вдягли старі шинелі із не менш старими нагородами. Вони збираються у вже звичному місці – біля пам’ятника Леніну. Одразу із фургона, що під’їхав, дістають широкі полотна із написами «Фашисти не пройдуть». Незважаючи на те, що наймолодшому представнику комуністів близько семидесяти років – налаштовані вони рішуче:

    - Эти люди не «Свобода»! Это были и есть настоящие фашисты! Мы не пустим их на Крещатик ни в коем случае!

    - Навіть якщо вони будуть агресивно налаштовані?

    - Мы будем агрессивно отвечать!

    Саме час піти перевірити рішучість «свободівців». У парку Шевченка, де організатори вирішили почати мітинг.. Майже нікого нема. Присутність партії «Свободи» виказав лише самотній дідусь Антон, він гордо крокує вздовж ще складених прапорів і не страшиться нічого.

    - Піду, куди скажуть. Скажуть іти на Хрещатик – підем!

    - Підете через Бессарабську площу? Навіть через комуністів?

    - Так! Це наше право, підем як схочем!

    Пішов дощ. У парку потроху збираються журналісти та міліція. Самих мітингувальників ще не видно. Минає година. Складається враження, що мітинг присвячений не річниці УПА, а рибалкам – кожен другий приносить із собою по дві-три вудочки. Проте чіпляють на них зовсім не гачки, а прапори. Ще дві хвилини і вже стоїть рекорд із найвищого прапору на мітингу.

    – О, у нас буде найвищий! - каже учасник мітингу Михайло – «оу…» розчаровується він, коли вудочка не витримує і складається. Звичайні перехожі із зацікавленням дивляться на прапори, але не більше. Багатьом просто байдуже. Думкою поділився пересічний громадянин Олег.

    - Свято заснування УПА, Покрови - це все добре. От тільки не втямлю, до чого тут провокатори «Свобода» та непричетні до обох свят комуністи.?

    - «Свободівці» кажуть що можуть піти через комуністів, можлива бійка. Як ти ставишся до цього?

    - О, було б добре. Може, переб’ють одне одного нарешті.

    + Поки народ біля Шевченка тільки починає збиратись, біля Леніна вже думають розходитись. Мовчазні вартові в шинелях тишком нишком починають сунути в сторону метро. Знову іде дощ, а власники змокрілих шинелей вже відкрито ховалися в перехід. Чисельність мітингувальників та міліції у парку Шевченка збільшується у геометричній прогресії. До «свободівців» приєдналися прихильники Тимошенко. Люди під прапорами УПА вдягають військову форму поверх вишиванок, а молоді вояки обв’язують обличчя прапорами і обмотують руки стрічками. Серед таких і голова студентської ради міста Львова Роман.

    - Ми не хочемо нікого провокувати - каже Роман і зав’язує обличчя прапором УПА – «минулого разу ж якось обійшлось…

    - Ви готові до бійки?

    - Ми для цього і приїхали! – перебиває Романа дівчина, що стоїть поряд.

    Тільки почало темнішати, як з’являється наша знайома – Дарина Степаненко. «Ви і тут мене знайшли?» - дивуються Даша і розказує чому прийшла.

    - Хочу взяти участь у марші! Думаю в перших рядах!

    Але вже за десять хвилин вона йде в інший бік від мітингувальників і більше на марші не з’являється. Глядачів достатньо і збоку міліції: усюди, де є вільне місце, стоять мікроавтобуси. Через вікна видно міліціонерів, що обідають, або відпочивають. Зразу видно - сил набираються. Втретє пішов дощ. Між промовами представників партії «Свобода» з’явилася пауза. Використовую її, щоб перевірити як справи у комуністів. От тільки їх вже нема. На бессарабці біля Леніна лежать згорнуті прапори і сумують два чергових міліціонери.

    - Та все вже закінчилось. От зараз прапорці заберуть і все.

    - А давно всі розійшлись?

    - Хвилин двадцять назад, як по команді.

    Від страшного сценарію не залишється і сліду. Парк Шевченка порожніє. Починається марш. Мітингуючі крокують перекритою Володимирською вулицею. Усі вулиці, що ведуть до Хещатику, перекривають шеренги з десятків міліціонерів. Рухатись поблизу колони майже неможливо. Поряд прогупотів загін «Беркута». Прилаштувавшись прямо за ними, можна було спокійно перегнати марш. Ближче до Софійської площі у живих огорож з міліціантів виростає друга шеренга. Беркутівців теж більшає. Через десять метрів стало зрозуміло чому: шлях маршу проходить через офіс Служби безпеки України. Ось так без пригод колона дісталась до концерту підозрілих музикантів з акустичними гітарами та не налаштованим звуком.

    Спускаючись Михайлівською вулицею, бачимо за поворотами ще десятки беркутівців. І тільки діставшись на Майдану я зрозумію як добре працюють охоронці порядку – Головна площа Києва порожня. Про існування людей нагадує лише самотній музикант з трубою – він грає сумну класичну мелодію.



    Соліст The Lawyers Band - про провальний концерт групи

    Факультет правничих наук КМА відгуляв свій день народження. Глядачі були в захваті, бо такого шоу вони давно вже не бачили. Вкінці зал шаленими оплесками зустрів своїх улюбленців – The Lawyers Band. Концерти цієї групи, за словами глядачів, завжди проходили мало не бездоганно. Проте цього разу все було не так гладко. Могилянська школа журналістики поспілкувалась із солістом групи – Андрієм Приймаком.

    МЖШ: скажи, Андрію, як на вашу думку ви відіграли в п’ятницю?

    А.П.: Погано. Це був просто жах. Я вже навіть не знаю чому. Коли ти бачиш, що люди просто встають і йдуть із зали, то ти розумієш, що це за мотивація далі грати. Коли ми закінчили – зала була напівпорожня.

    МЖШ: Ти знаєш, які були помилки?

    А.П. Басист помилився з самого початку. Почав не в тому темпі, а барабанщик підхопив той темп. І замість веселого швидкого року, вийшло щось повільне, нудне і неякісне. Якість звуку в принципі була низька – як мікрофони зранку були від лаштовані, так і лишилось, а так не робиться!

    МЖШ: Ваш барабанщик не зміг грати на цьому виступі. Хто його заміняв і чи відобразилось це на якості музики?

    А.П. Його заміняв барабанчик з HellCell (інша група ФПвН, - Ред.). Розумієш, на репетиціях все було нормально! На сцені ми себе не чули, я не чув, хто лажає. Друзі із залу казали, що голосу взагалі майже не чути було – тільки якесь волання. Таке враження, що всі наробили стільки помилок, що це вже не можна було назвати нормальним виступом. Може, ми просто перегоріли..

    МЖШ: Ви грали три пісні. Всі, окрім однієї, ви грали раніше. Це вплинуло на виступ?

    А.П. Спочатку було Birthday by The Beatles і воно було, як нам здається, ок. Ну, цим ми фактично відкриди день факу. А в кінці ми співали чотири пісні “СТОП!» і «Я Не Вірю» – наші, «Mr. Maker» by The Kooks, «Minority» by Green Day. Реально, напевне, перегоріли якось до кінця, чи шо..

    МЖШ: А коли наступного разу будете грати?

    А.П. Та от не знаю, чи будемо. Тобто будемо, але чи у такому форматі. Зараз усе в дуже хиткому стані. Спочатку дочекаємося, коли повернеться барабанщик, це буде десь на початку листопада, а там будемо вирішувати.

    Влад Бурбела, Могилянська школа журналістики.

    ***

    Газета «День» до свого 15-ти річчя видала власні марки з портретами журналістів

    Нова серія марок називається «День: великі імена». До неї увійдуть марки з портретами Джеймса Мейса, Клари Гудзик, Анатолія Казанського.

    Зберігаючи традицію «День» видає марки із видатними особами. Наприклад Джеймс Мейс - видатний публіцист, дослідник Голодомору 1932-1933. Він працював у «Дні» із 1997-го по 2004 рік. На марках «Дня» також з’явиться публіцистка та філософ, авторка однієї із книжок Бібліотеки «Дня» Клара Гудзик (роки роботи в газеті - 1996-2008), а також малюнок талановитого українського художника-карикатуриста Анатолія Казанського, який пропрацював у «Дні» два роки (1996-1998). Окрім марок редакція «Дня» збирається організувати галерею великих журналістських імен.

    «Філателістична акція "Дня" - не лише для вшанування пам'яті наших Великих, не лише вияв удячності їм, а й відповідь на численні нарікання щодо того, що української журналістики немає. Так от, українська журналістика є», - каже голова ревізійної комісії Асоціації філателістів України Олександр Канівець.

    На марках зазвичай відображається символічний ряд, за яким та чи інша країна себе ідентифікує. Після здобуття незалежності в Україні почали з’являтися численні серії марок, пов’язані саме з українською ідентифікацією: національні герої, громадські та державні діячі, письменники та художники. Проте журналістів на марках ще не друкували.

    Джерела

    Інформаційне агентство Уніан

    Телекритика

    Газета «День»

    Влад Бурбела

    Comments

    Короленко Марія
    Oct 27, 2011

    Про похід на київ:
    Слава! класно! прикольно читати про нас)))

    Стельмах Ірина
    Oct 27, 2011

    Підтримую Машу! Вона і пан Яковець - ось "самі зірки" цього репортажу. Але ремарка - це я не знала, що Каддафі вбили, журналісти ж просто собі переглядали відео.

    /groups/20111/search/index.rss?tag=hotlist/groups/20111/search/?tag=hotWhat’s HotHotListHot!?tag=hot0/groups/20111/sidebar/HotListNo items tagged with hot.hot/groups/20111/search/index.rss?sort=modifiedDate&kind=all&sortDirection=reverse&excludePages=wiki/welcomelist/groups/20111/search/?sort=modifiedDate&kind=all&sortDirection=reverse&excludePages=wiki/welcomeRecent ChangesRecentChangesListUpdates?sort=modifiedDate&kind=all&sortDirection=reverse&excludePages=wiki/welcome0/groups/20111/sidebar/RecentChangesListmodifiedDateallRecent ChangesRecentChangesListUpdateswiki/welcomeNo recent changes.reverse5search